ХВОРОБА ЛІКУЄТЬСЯ СУТО ІНДИВІДУАЛЬНО

На прямій лінії „Порадниці" – лікар-хірург, кандидат медичних наук Віталій Веклич

Наш читач уже знайомий з Віталієм Вікторовичем — у квітні цього року „Порадниця" розповіла про нього як про новатора травматології та ортопедії. Метод лікаря — це оригінальний шлях хірургічного зцілення, запозичений у відомого хірурга з Кургана Ілізарова. Однак В.В.Веклич — не тільки єдиний в Україні його послідовник, він пішов значно далі за свого вчителя, збагативши метод власними модифікаціями, інструментарієм, перспективними ідеями. Усе це разом узяте стало переконливою альтернативою консервативному й тривалому лікуванню.

— Віталію Вікторовичу, невже й справді мало хто з ваших колег береться за прогресивний метод у той час, коли І ваша практика, і сотні вдячних вам пацієнтів мали б переконати фахівців у його доцільності? — спитали ми у лікаря, коли він 23 жовтня приїхав до редакції на оголошену пряму лінію з читачами „Порадниці".

— Побував я не в одній країні — показував, розповідав... Усі ще дуже далекі від цього. Щоб збагнути, про що йдеться, їм треба років зо тридцять... Американські вчені підрахували: метод Ілізарова доступний нині лише 20 відсоткам лікарів світу.. .

А ось і перший дзвінок, хоч до оголошеного часу зв'язку з читачами лишається ще півгодини.

— Доброго дня вам, Віталію Вікторовичу!

— Доброго й вам!

— Із Волині турбує вас мама тринадцятирічного хлопчика. Чотири роки тому він упав з велосипеда. Лікувався, нога гноїлася. Зараз вона коротша від здорової на 3-4 см. Син сильно кульгає. Він інтенсивно росте, а хребет дедалі більше викривлюється... Чи могли б ви оглянути сина? Я поїду з ним куди завгодно, аби дитя було здорове...

— Вашому лихові можна легко зарадити. Приїжджайте до лікарні — і хлопчина матиме рівновеликі кінцівки. Відтак відпадуть і інші проблеми...

— Я з Вінниці. Порятуйте мого чоловіка, п'ятнадцять операцій переніс, а толку ніякого. У нього остеомієліт ноги.

— Стегна чи гомілки?

— Під коліном...

— Гомілки, значить. Скільки ж йому років?

— Тридцять чотири.

— Ну то він зовсім молодий іще, це нормальний вік для успішної операції...

— Мене звуть Марією, я з Івано-Франківщини. Півтора роки тому зламала обидві кістки лівої гомілки. Були витяжки і гіпс, ставили апарат Ілізарова... Тепер начебто й ходжу, але нога дуже болить.

— Біль — то ненормальне явище. Можна припустити, що немає зрощення кісток. Треба оглянути.

— А якщо я приїду без рентгенівського знімка?

— То ми й самі зробимо — справ тих хвилин на п'ятнадцять...

— Алло, це „Порадниця"?.. Я до лікаря Веклича: скажіть, що робити, де лікувати дочку? їй п'ять років, а вже має недугу — сколіоз грудного відділу хребта...

— Якого ступеня?

— Лікарі ставлять другий... Дитина корсет носить.

— Професійно я цим питанням не займаюся. Але за таких показників, переконаний, інститут ортопедії може з хворобою впоратися. Він знаходиться у Києві на вулиці Воровського, 27...

— Віталію Вікторовичу, у моєї онуки артрогрипоз нижніх кінцівок, їй чотири роки. Возили вже її, куди тільки можна було. В Одесі казали одне, в Києві — інше...

— Дівчинка ходить?

— Ні. Нижче від колін ніжки — мов неживі. Кажуть, ніби вкорочене сухожилля, треба його підрізати...

— Справді, дуже важка патологія — артрогрипоз. Але не втрачайте надії. Можете приїхати до мене — оглянемо ретельно ваше дитя...

— Приймачук з Волині до вас по пораду. А справа така. Рік і п'ять місяців тому зламала ногу в гомілковостопному суглобі. Ходити практично не можу. Останній діагноз: післятравматичний деформуючий артрозоартрит...

— Зрозуміло. Скільки вам років?

— Сорок шість.

— То є вихід із такої ситуації. Потрібна операція — замкнути суглоб.

— Це можна зробити у вас?

— Можна. Такі операції я широко практикую, тому певен, що суглоб непокоїти вас не буде. У нас зовсім інша, нетрадиційна технологія. Дає кращі результати, й строки лікування менші...

— Знаю, читала в „Порадниці".

— Але все одно подумайте. Бо заклад наш — недержавний, операція та лікування стануть вам недешево...

— Здрастуйте! З Чернівецької області Тоня Терлецька турбує вас. У мого чотирирічного хлопчика — вроджений вивих стегна... (Зазначимо в дужках: з питаннями щодо такого ж самого діагнозу хвороб дітей, але з різними варіаціями історії їхнього лікування та його результатів на пряму лінію „Порадниці" вийшло чи не найбільше наших читачів із Києва, Вінниччини, Дніпропетровщини, Тернопільщини, Донеччини. Кожному з них лікар Веклич дав докладну відповідь. Нижче ми наводимо його узагальнений погляд на дану хворобу, виведений із цих індивідуальних бесід).

— Така хвороба потребує, як правило, оперативного втручання. Вирішення однієї з найпоширеніших проблем, що при цьому виникає, — подовження ноги — має тверду гарантію успіху. Цим я займаюся давно. Інша річ, знову ж таки, що в умовах нашої клініки використовується нетрадиційна технологія на базі методу Ілізарова. Вона до того ж дає прекрасний косметичний результат. Адже в багатьох випадках можна уникнути розтину шкіри, тканин, м'язів, що особливо хвилює жінок. Але в будь-якому разі маємо ретельно обстежити хворого: одна й та ж сама хвороба в різних людей лікується суто індивідуально, немає універсального рецепту.

— Віталію Вікторовичу, я з Косова на Івано-Франківщині, насилу додзвонилася до вас. Може, підкажете, що робити з ранкою на нозі внаслідок цукрового діабету, — півтора року ніяк не загоюється.

— На жаль, тут я нічим не допоможу. Цю проблему треба вирішувати із судинними хірургами...

— Це клініка лікаря Веклича?

— Клініка працює сьогодні в редакції газети „Порадниця". Слухаю вас.

— У мого сина плоскостопість четвертого ступеня. Йому двадцять один рік.

— Можемо зробити корекцію ноги з допомогою апарата Ілізарова. Але скажіть: плоскостопість непокоїть хлопця, ноги болять?

— Ні.

— Тоді не варто оперувати. То — непроста річ. Хоча не завадило б прийти на консультацію до клініки.

— Скільки коштує консультація?

— Для передплатників газети „Порадниця" — безкоштовно...

— Здрастуйте, Віталію Вікторовичу!

— Доброго здоров'я і вам.

— Спасибі, але здоров'я більш потрібне моїй доні. У два рочки зламала праву ключицю — у тому місці, що ближче до горла. Три тижні тому знову впала — іще один перелом, але вже ближче до плеча. Утворилися кісткові мозолі. Роблю їй масаж, то доня плаче — болить дуже.

— Як я здогадуюся, там немає зрощення...

— Алло, лікарю?.. Дзвоню з Любомля. Чи можна вилікувати без операції остеомієліт у дитини?

— Залежно від форми хвороби. Дитина ще мала?

— Вже велика.

— Хвороба післятравматична?

— Ні.

— Що вам сказати... Остеомієліт лікується. Але якщо йти неоперативним шляхом, то надії мало. Треба насамперед обстежитися, а тоді вирішувати...

— Віталію Вікторовичу! У моєї дитини фіброзна диспозія стегна. Чи потрібна операція?

— Залежно від форми та ступеня. Одначе таке питання не вирішиш у телефонній розмові...

— Із Харківської області з таким запитанням: чи лікуєте ви дітей з діагнозом ДЦП?

— Ні. ДЦП — наслідок травми головного мозку під час пологів. Цією хворобою займаються невропатологи...

— Моїй дівчинці п'ятнадцять. Має діагноз: диспозія колінних суглобів. У Житомирі нам радять оперуватися, але гарантій не дають.

— Ми можемо дати гарантію після ретельного обстеження. Але скажу зразу: то „наша” хвороба, ми оперуємо таких хворих без розтину шкіри...

— Із Галича до вас. Маю діагноз: підвивих стегна і вкорочення кінцівки на 3-4 см.

— Скільки вам років?

— Сорок. Після травми ніби все було добре, і от раптом...

— Можна зробити операцію для зменшення болю та подовження кінцівки...

— Я з Одещини по поміч. У травні син поламав ногу — обидві кістки лівої гомілки. Витяжки, гіпс, апарат Ілізарова, знову гіпс... Але погано зрощується. Кажуть, Чорнобиль впливає.

— На Чорнобиль тут якраз не варто списувати. Такі переломи будь у кого зрощуються погано. Але я займаюся цією проблемою поглиблено. Вашого сина можна вилікувати повністю...

— Віталію Вікторовичу, ми живемо в Кременчуцькому районі на Полтавщині і тут, на місці, не можемо знайти потрібної допомоги моєму синові. Йому 30 років. Потрапив в автомобільну аварію. Пошкоджено мозок, хребет...

— Співчуваю, але найперші порадники для вас — це нейрохірурги та вертибрологи...

— Ми з Червонограда. Два роки тому нашій мамі поставили штучний суглоб на стегні. Ходить дуже погано, рана відкрилася, з неї тече...

— Проблема дуже складна, її мають вирішувати ті, хто ставив штучний суглоб... Яка, до речі, флора з рани?

— Не сіяли.

— Як це так — не сіяли?! Негайно приїжджайте, подивимося...

— Алло, це пряма лінія?.. У себе на Львівщині не можемо знайти доброї поради щодо деформації хребта, тулуба...

— Можливо, у вас сколіоз? У будь-якому разі вам треба було б звернутися по консультацію до інституту ортопедії. Це, до речі, поряд зі Львівською площею в Києві, на вулиці Воровського, 27. Клініка № 5. Там консультують щосереди.

— Віталію Вікторовичу, я ваша колега з Тростянецького району на Вінниччині. Маю двадцять сім років. А в шістнадцять виявили у мене ортродез правого колінного суглоба. Тепер у нього немає голівки. Стан хоч і задовільний, але нога коротша на 3-4 см, сильно кульгаю...

— Що ви хотіли б, колего?

— Відновити рухомість суглоба.

— Це неможливо. А ногу можемо подовжити. Проте спершу перевірте на взутті — наскільки вам буде краще ходити, якщо наростити його.

— А штучний суглоб?

— Я не рекомендував би. Це надто складно, його треба періодично міняти... А в мене є такі хворі, дивлячись на яких не скажеш, що вони не мають колінного суглоба...

— Прошу поради у лікаря! Чим допомогти моєму чоловікові, який пошкодив руку циркуляркою? Рука не діє...

— У такому обсязі проблемою кисті я, вибачайте, не займаюся. Але можу дати таку пораду: зверніться до центру хірургії кисті — це Київська міська лікарня № 3 на вулиці Петра Запорожця.

— Це телефон „Порадниці"? Було оголошено пряму лінію до 14-ї години, а вже майже 15-а. Перепрошую, що так пізно, але у вас постійно зайнято... У мене таке горе, Віталію Вікторовичу, — вивихнув суглоб плеча, його вправили, проте пальці руки не діють. Випробував усі можливі ліки.

— Це не ортопедична патологія, а нейрохірургічна. Уражено плечове сплетіння, що міститься під ключицею, тобто сталося механічне пошкодження нервових каналів. Отже, консервативне лікування не дасть бажаного ефекту. Але це вам повинні сказати нейрохірурги.

— Я з Запоріжжя, порадитися хочу щодо своїх болячок. Синочку-лікарю, скажи, що зі мною сталося. Ще півроку тому бігала, а зараз — хоч ціпок бери. Руки від ліктя так болять, що чайника не підніму. Вночі криком кричу від болю...

— Бабусю, я лікар не по ваших болячках. Але відчуваю, що вони йдуть від хребта шийного відділу. Треба шукати причину там. Зверніться до спеціалістів цієї справи — невропатологів.

— Сердечно дякую...

Р.S. Багатьом із тих, хто зателефонував на пряму лінію „Порадниці", Віталій Вікторович детально роз'яснив на їхнє прохання, як знайти в Києві „клініку Веклича", як краще до неї дістатися. Повторимо адресу ще раз: проспект Червонозоряний, 17, медсанчастина „Київміськбуду", 6-й поверх. Нескладно знайти лікарню буде й приїжджим, адже вона розташована недалеко від залізничного, автобусного та повітряного вокзалів. Від будь-якого з них треба доїхати до Севастопольської площі.
Нагадуємо також:
консультативні дні в лікаря Веклича — середа та п'ятниця, його телефон — 270-14-18.

І ще одне насамкінець. Віталій Вікторович просив повідомити тим, хто впродовж трьох годин так і не зміг додзвонитися на пряму лінію: для передплатників газети „Порадниця" всі його консультації — безкоштовні.

К оглавлению